Мовчання - золото. Блищить безслівно.
Та хто цінує справді тишину?
Багато хто "блищати" словом хоче,
І мало хто світити дав Христу.
Не мудрий, як мовчить, здається мудрим.
Порою мудрих гублять їх слова.
"Безумним стань, щоб стати справді мудрим",
На дійсну мудрість вказують діла.
Слова ж бо мудрих, наче гострі цвяхи,
Що міцно вбиті у своє гніздо, -
Не мало сил потрібно і уваги,
Щоб сіяти слова лиш на добро.
Бо мудрість зверху - не земна й душевна,
І не бісівська ( і така теж є),
Бо мудрість зверху чиста і покірна.
Її Господь прохаючим дає.
Чи ми уже навчилися мовчати?
Не все, що знає, мудрий видає.
Багато люблять про себе "кричати",
Й мов хвилі моря, гордість так несе.
Із чим в житті ітиму я з тобою?
Чию ми мудрість у серцях несем? -
Веди Господь бажаючих з Собою,
Хай з мудрістю згори у світ ідем.
*
"Нехай ніхто не обманює себе! Якщо хтось із вас вважає себе мудрим у цьому віці, нехай стане безумним, щоб стати мудрим! Адже мудрість цього світу – це безумство перед Богом. Бо написано: «Він ловить мудреців їхньою ж хитрістю». І знову: «Господь знає думки мудрих, що вони – марнота» (Біблія)
*
"А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава". (Біблія)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Гефсимания - Вадим Сафонов У каждого своя Гефсимания.
На этой неделе в ленте промелькнула очередная дата присвоения Нобелевской премии по литературе Борису Пастернаку. От последней, из-за чудовищного давления советской машины, он отказался. Одним из самых знаменитых его произведений является роман \"Доктор Живаго\", о судьбе русской интеллигенции начала 20 века.
Будучи также поэтом, он включил в роман цикл стихов. Самым знаменитым стало \"Гамлет\", которое декламировали многие знаменитые советские актеры 2-ой половины XX века. То самое, в котором \"жизнь прожить - не поле перейти\".
Но меня зацепила другая цитата:\"Если только можно, Авва Отче, чашу эту мимо пронеси\". Эта фраза из молитвы Иисуса Христа в Гефсиманском саду. Это были последние часы, когда Иисус, будучи на свободе, мог предотвратить арест и казнь. И в этот момент он как никогда был близко к нам, обычным людям, находящимся в стрессовых ситуациях. Сотни и тысячи лет после тех драматических событий в Иудее, мы, понимая неотвратимость ужасного, поднимаем глаза к небу и говорим\"да минует меня чаша сия\".
Несколько дней я находился под впечатлением переживаний нет, не собирательного образа Гамлета, или Юрия Живаго, или самого Бориса Пастернака, затравленного после той злополучной Нобелевки. А пронзительного стенания Сына Божия, в котором сплелись переживания всех людей, стоящих перед пропастью.
Сохранен размер и рифма \"Гамлета\" Бориса Пастернака, присутсвуют некоторые аналогии.
